Георгій Данелія. Чито-грито

Данелия, Г. Н. Чито-грито : [автобиографическая проза] / Георгий Данелия. - Москва : Эксмо, 2013. - 767 с. : ил., портр.

Ця книга для тих, хто задля відновлення душевної рівноваги у нашому вкрай складному сьогоденні періодично повертає у минуле, коли світ здавався прекрасним, майбутнє світлим,  а фільми були незабутніми:  "Афоня", "Міміно",  "Кін- Дза - Дза", "Я крокую по Москві!", "Не горюй" інші…

Упевнена, ці фільми ви дивилися не по одному разу, і можете цитувати крилаті вислови з  них, що міцно увійшли в наш лексикон. І чи знаєте ви, що творець усіх цих чудових фільмів - Георгій Данелія, один з найпопулярніших режисерів. Такий же веселий і добрий, як його фільми. І крім того, чудовий оповідач.

Ця книга про зустрічі, знайомства, спогади про дитинство, історію створення фільмів - таких улюблених і рідних. Все - дуже по-доброму,  без звинувачень і без викриттів. Просто, пізнавально і дуже затишно.

Книга складається з коротеньких історій про життя, навчання, роботу, про всі курйозні та кумедні випадки, що сталися під час зйомок, але написана вона в тільки йому притаманній манері.  У книзі чудові портрети і малюнки минулого - рідних майстра, друзів, знайомих і - дивовижна теплота Тифліса, де пройшли його ранні роки і куди він повертався знову і знову.

 Ця книга - літературний дебют Георгія Данелія. Але закінчується вона дуже «кіношними» словами: «Кінець другої серії». А значить, можна чекати продовження...

Книгу можете взяти на абонементі Публічної бібліотеки імені Лесі Українки (вул. Тургенєвська, 83-85). Тел.: 486-00-74

...

Еко Умберто. Таємниче полум'я цариці Лоани

Еко, У.  Таємниче полум'я цариці Лоани : ілюстрований роман / Умберто Еко ; [пер. з італ. Ю. Григоренко]. - Харків : Фоліо, 2012. - 413 с. : іл., портр.

На відміну від інших творів Умберто Еко, роман заторкує події 20 століття. Зацікавить незвичним поглядом на відомі нам події початку й середини минулого століття, на які автор пропонує подивитися ніби зсередини, але водночас аналізуючи все, що відбувалося у його житті, ніби сторонній глядач. А ще, безперечно, стиль автора не залишить байдужим, адже з притаманним Еко гумором, сарказмом, іронією, подекуди самоіронією, він розмовляє з нами про важливі питання в житті кожного: про віру, Бога, кохання, патріотизм, обов'язок. Загалом книга припаде до серця і тим, хто шукає там справжню історію, і тим, хто полюбляє розповіді про кохання, й тим, хто просто віддає перевагу гарному сюжету, поєднаному із гарним гумором і жвавою мовою.

Головний герой роману – Джамбатиста Бодоні – нещодавно втратив пам'ять. Втім, він не просто безпам'ятний, адже випадок його незвичайний: з його язика легко злітають цитати з найрізноманітніших творів, які він колись читав, він цитує вірші найвідоміших авторів (не в останню чергу завдяки своїй професії – він букініст), але геть не може пригадати ані свого життя, ані своїх рідних, ані, власне, того, ким є він сам. За допомогою дружини Паоли та друзів він поволі відновлює втрачені спогади. Чоловік ніби знову проживає своє життя рік за роком, дитинство, юність, зрілість, віднаходить себе, гортаючи цілі сторінки не лише італійської, а й світової культури, історії, заново проживає часи фашизму в Італії й боротьби з ним, роки Другої Світової, намагаючись проаналізувати їх, переосмислити власне життя: через вервечку образів й мелодій згадує давно забуте почуття свого найглибшого кохання до жінки, за якою, виявляється, ганявся все життя... він вже стоїть на порозі розгадки найголовнішої таємниці, аж ось... А що далі, прочитаєте у романі. Запитуйте у бібліотеках Києва.

Таня Малярчук. Біографія випадкового чуда

Малярчук, Т. Біографія випадкового чуда : роман / Таня Малярчук. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. - 238 с.

Книга візьме вас у полон уже з перших сторінок. Читається на одному подиху, але не відпускає від себе ще дуже довго, змушуючи до роздумів. Написана на реальних історіях, де досить сарказму і карикатури, тож сумно вам не буде. 

"Біографія випадкового чуда" - і для читачів Донцової, і для читачів Маркеса. І ті, і ті знайдуть в книзі своє. Головна героїня Лєна живе серед див, які відбуваються так просто і буденно, що, читаючи, починаєш озиратись в пошуках чогось подібного. Взагалі ця книжка наполегливо і з перших сторінок переконує: дива є. Лєна опікується собаками і дорослішає. Жорстоке життя початку 90-х занурює її в свою реальність.

Чим обернеться спроба героїні допомогти ближньому — польотом над гніздом зозулі чи вознесінням?

Про це ви дізнаєтеся із книги. Є вона у фонді бібліотеки ім. Т. Шевченка (вул. Половецька, 14-а, тел.: 044 489-71-80) та у бібліотеці ім. О.Теліги (вул. Щербакова, 33  044 400-84-14). У свою бібліотеки цю книгу ви можете замовити по МБА (міжбібліотечному абонементу). 

Винничук Юрій. Танго смерті

Винничук, Ю. П. Танго смерті : роман / Юрій Винничук. - Харків : Фоліо, 2013. - 379 с.

Цей чудовий роман не залишить байдужим нікого. Сюжетна лінія трагічна і складна, проведена через різні проміжки часу, історичні факти переплітаються з містикою, а у тексті багато забутих слів, які вживали жителі старого Лева. І в усьому цьому талант і письменницька майстерність автора.  Мелодію, яка лунала у момент розстрілу ув'язнених Янівского концентраційного табіру, самі музиканти назвали "танґо смерті". Стоїть оркестр з ув’язнених. Серед них – професор Львівської державної консерваторії Штрикс, диригент опери Мунд та інші відомі в минулому столітті музиканти. Диригент чує команду починати, його рука тремтить, але здіймається вгору – і звучить незабутня мелодія, крики, ридання, постріли, в повітрі застигає смертельний відчай ув'язнених...

В сюжеті твору і трагізм, і гумор, і любовна та детективна інтрига, і цілі сторінки енциклопедичних знань та переказів.

Спочатку перед нами постає Львів 30-х років, описаний  хлопчиком  Орестом Барбарикою і його друзями: поляком Ясем, німцем Вольфом і євреєм Йосею. Це діти героїв, вбитих червоноармійцями повстанців Української Народної Республіки. Їх матері познайомилися на Янівському цвинтарі, де поховані їхні чоловіки.

"Танґо смерті" – це передусім ода патріотам Львова, єдиного українського міста, яке в 1939 році тримало оборону дев'ять днів (для порівняння, Франція (зібравши всі сили країни) – не змогла встояти за такий недовгий відтинок часу).

Львів післявоєнний -   інша епоха, що нагадує сіру зону. Про нього розповідає не дитина, а дослідник арканумської культури, лінгвіст Мирко Ярош, дивакуватий чоловік, за яким стежить СБУ.

А ще автор вводить нас у львівську бібліотеку Оссолінеум – живу містифікацію, казкову країну, де можна сотворити диво і віднайти безсмертя та заодно скупатися в озері і випити вина.

В романі багато смерті, війни, НКВД… Але він не сумний, навпаки, наповнений гумором і радістю за живих. І тільки тут ви побачите Львів таким, яким його уже ніколи не побачити. Рекомендую.
Звертайтеся у публічні бібліотеки Києва 
Буктрейлер.
 

Улицкая Людмила. Священный мусор

Улицкая, Л. Е. Священный мусор : [рассказы, эссе] / Людмила Улицкая. - Москва : Астрель, [2013]. - 478 с.

Наше життя складається з тривіальних речей, про які суб'єктивно і зрозуміло пише автор у новому творі, без намагань повчити нас. Про істину, брехню, віру, історію, пам'ять і, звичайно, літературу. У важкенький том увійшли есе, інтерв'ю та листи.  
Починається книга з традиційної появи якоїсь старовинної коробки, забитої значущими для автора дрібницями.  Власне ця коробка і стає письменницькою метафорою для всієї книги. А далі Улицька розмірковує про Ходорковського, своє дитинство, сім'ю, шлюб, смерть, свою хворобу. І звичайно, про книги і  читання. Процитую :

 «Книги превращаются постепенно во вселенский мусор. Это очень хорошо знал Рэй Брэдбери. С горечью он писал о планете, где вся материальная культура сохранена, только нет людей, которые ее создали и могли бы пользоваться. Тогда, в отсутствие потребителя, вся культура превращается в мусор. И музыки не может быть, если нет ушей, которые ее слушают, и рук, которые играют, и живописи – без человеческих глаз. Великий закон возрастания простого к сложному, называемый то Творением, то Эволюцией, создал культуру как высший плод человеческого сознания. В нее все мы погружены, как рыбы в воду... Без этого и говорить не о чем». 

«Чтение – взрыв. Мир расширяется, распирается новым знанием. Оно в книжном шкафу в коридоре, в квартире моих предков по материнской линии, Гинзбургов. “Я” – отчасти – складывается из суммы прочитанных книг. Синий Лермонтов и белый Пушкин, а Шекспир оранжевый, и “Дон Кихот” в бумажной суперобложке поверх академической строгости, и журнал “Задушевное слово”, и теперь мне кажется, что все книги моего детства я произвожу из этого шкафа».

«Есть книги, которые меняли сознание, меняли, быть может, ход человеческой истории. Во всяком случае, меняли сознание людей. Это Веды, Библия, Евангелие, из современных, вероятно, “Капитал” Маркса. О Коране еще надо подумать. Священная книга для половины человечества. Правда, половина от этой половины неграмотна. Так что в исламском мире, мне кажется, работают скорее механизмы, индуцированные книгой: традиция, железная форма, шариат. Не думаю, что есть художественная проза, которая обладает таким воздействием». 

 Дуже рекомендую. Звертайтеся у відділ абонементу Публічної бібліотеки імені Лесі Українки м. Києва (вул Тургенєвська, 83-85, тел.: 486 00 74)