На відміну від інших творів
Умберто Еко, роман заторкує події 20 століття. Зацікавить незвичним поглядом на
відомі нам події початку й середини минулого століття, на які автор пропонує
подивитися ніби зсередини, але водночас аналізуючи все, що відбувалося у його
житті, ніби сторонній глядач. А ще, безперечно, стиль автора не залишить
байдужим, адже з притаманним Еко гумором, сарказмом, іронією, подекуди
самоіронією, він розмовляє з нами про важливі питання в житті кожного: про
віру, Бога, кохання, патріотизм, обов'язок. Загалом книга припаде до серця і
тим, хто шукає там справжню історію, і тим, хто полюбляє розповіді про кохання,
й тим, хто просто віддає перевагу гарному сюжету, поєднаному із гарним гумором
і жвавою мовою.
Головний герой роману – Джамбатиста Бодоні – нещодавно втратив
пам'ять. Втім, він не просто безпам'ятний, адже випадок його незвичайний: з
його язика легко злітають цитати з найрізноманітніших творів, які він колись
читав, він цитує вірші найвідоміших авторів (не в останню чергу завдяки своїй
професії – він букініст), але геть не може пригадати ані свого життя, ані своїх
рідних, ані, власне, того, ким є він сам. За допомогою дружини Паоли та друзів
він поволі відновлює втрачені спогади. Чоловік ніби знову проживає своє життя
рік за роком, дитинство, юність, зрілість, віднаходить себе, гортаючи цілі
сторінки не лише італійської, а й світової культури, історії, заново проживає
часи фашизму в Італії й боротьби з ним, роки Другої Світової, намагаючись
проаналізувати їх, переосмислити власне життя: через вервечку образів й мелодій
згадує давно забуте почуття свого найглибшого кохання до жінки, за якою,
виявляється, ганявся все життя... він вже стоїть на порозі розгадки
найголовнішої таємниці, аж ось... А що далі, прочитаєте у романі. Запитуйте у
бібліотеках Києва.