четвер, 24 грудня 2015 р.

Софія Андрухович. Фелікс Австрія

Андрухович С. Фелікс Австрія : роман / Софія Андрухович. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2015. - 288 с.: іл.

Письменниця, перекладачка та публіцистка. Авторка прозових книжок "Літо Мілени", "Старі люди", "Жінки їхніх чоловіків", "Сьомга" та численних публікацій у пресі.
"Фелікс Австрія" − новий роман авторки, переможець конкурсу "Книга року ВВС - 2014".

Станіславів кінця ХІХ – початку ХХ століття. Звичайне місто на кресах «щасливої Австрії», де живуть, страждають, нероздільно закохуються, захоплюються наукою і шарлатанськими виступами всесвітньо знаних ілюзіоністів, розважаються на балах і карнавалах, ходять на шпацер і ховають таємниці у різьблених комодах. І на тлі епохи, що для нащадків щораз більше обростатиме міфами про ідилічне життя, - долі двох жінок, що переплелися так тісно, як стовбури дерев – у нерозривному зв’язку, який не дає ні жити, ні дихати, ні залишитися, ні піти.
 
« Твір насичений галицькими діалектизмами, які й досі можна почути на Заході  України. Читач знайомиться з, мабуть, новими для себе словами на зразок «пулярес» «румбарбар», «зупа», «п’єц» тощо. Родзинки, які часом складно зрозуміти, роз’яснюються у примітках. Ці колоритні акценти роблять мову героїв соковитою. У романі немає звичної сучасному читачеві лайки. Відсутність згрубілої лексики не робить діалоги штучними чи неповними, така мова цілком відповідає епосу та середовищу. Кожне речення твору — як шматок запашного галицького пляцка. [...] Кінцівка підкрадається непомітно, закручує виром подій і залишає з перехопленим подихом.  »

Книга є у відділі абонемента Публічної бібліотеки імені Лесі Українки (вул. Тургенєвська, 83/85).

середа, 25 листопада 2015 р.

Сергій Жадан. Месопотамія

Жадан С. Месопотамія : роман / Сергій Жадан. - Харків : Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2014. - 365 с.: іл.
   
     Книга видана у 2014 році харківським видавництвом «Клуб сімейного дозвілля». 2015 року книга стала лауреатом премії «Ангелус».

     «Месопотамія» за змістовним наповненням – це дев’ять прозових історій і тридцять віршів-уточнень. Усі тексти цієї книги – про одне середовище, герої переходять з історії в історію, а потім – у вірші. Філософські відступи, фантастичні образи, вишукані метафори й специфічний гумор – тут є все, що так приваблює у творах Сергія Жадана.    
           Історії Вавилона, переказані для тих, хто цікавиться питаннями любові і смерті. Життя міста, що лежить поміж рік, біографії персонажів, які б’ються за своє право бути почутими й збагнутими, хроніка вуличних сутичок і щоденних пристрастей. Освідчення і зради, втечі і повернення, ніжність і жорстокість...

Сам автор вважає, що ця книга «дуже харківська і надзвичайно інтимна». Жадан стверджує, що це найбільш особиста його книжка, оскільки про Харків він ще ніколи лірично не писав.
Ідея назви книги, як говорить Жадан, така, що Харків лежить між двома ріками: між Лопанню і Харковом, «наше місто як межиріччя, як Месопотамія — місто на горі, земля між ріками».
« Була мета привернути більше уваги до цього міста (Харкова), тому що Харкова у літературі, на жаль, не так багато. Мені його, скажімо, бракує. Тому хотілося зробити таку дуже міську книгу, дуже урбаністичну і, власне, взяти за основу саме харківські ландшафти.  »
(с) Сергій Жадан

Книга є у відділі абонемента Публічної бібліотеки імені Лесі Українки (вул. Тургенєвська, 83/85)

понеділок, 16 листопада 2015 р.

Володимир Лис. Соло для Соломії

Лис В. Соло для Соломії : роман / Володимир Лис. - Харків : Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2015. - 368 с.

Майстер художнього слова, метр української літератури, але в першу чергу Володимир Лис - справжній феномен сучасності, творами якого захоплюється як політична, так і культурна еліта України.

«Давно хотів розповісти історію жінки, вписану у ХХ століття. Так, як написав історію чоловіка у "Столітті Якова"»

Вона йде за покликом серця, помиляється сама й легко пробачає помилки іншим, досягає величі людського духу та падає у безодню засудження оточуючих... 

Карколомні події ХХ століття - війна, примусова колективізація - події, що назавжди змінили не тільки людей, а й Україну. Та у межах історії країни це лише пункт статистичних даних, за яким немає нічого, окрім чисел. А як щодо історії однієї людини, жінки, котра прагла звичайного земного щастя?

Книгу можна знайти у відділі абонемента Публічної бібліотеки імені Лесі Українки (вул. Тургенєвська, 83/85).

четвер, 15 жовтня 2015 р.

Уильям Пол Янг. Хижина

Янг Пол Уильям Хижина : роман / Уильям Пол Янг. - Москва : Эксмо, 2014. — 384 с. 

Сімейний турпохід закінчується трагедією: у головного героя зникає дочка. Невдовзі в орегонських нетрях, у покинутій хижі знаходиться підтвердження її загибелі від рук маніяка. Чотири роки по тому, так і не змирившись із втратою, батько отримує підозрілий лист нібито від Бога із пропозицією відвідати ту саму хижу. Після довгих вагань він вирушає у подорож, яка вщент розіб’є його уявлення про природу речей…

Декого книжка обурює «надмірною» сміливістю думки, радикалізмом поставлених запитань, непідробністю виражених переживань. Упродовж лічених місяців блукання світом вона викликала різку критику теологів, але водночас знайшла визнання величезної аудиторії простих, «нерелігійних» людей.

Успіх «Хижі» можна пояснити тільки так ― люди втомилися від традиційних розмов про Бога, від релігійних систем і церковних бюрократій, але не припинили думати про Нього, звертатися до Нього, сперечатися з Ним, перейматися вічними питаннями...
«     Хижа є всередині кожної людини. Це місце займає біль і сором. Там ми намагаємося знайти притулок, щоб нас ніхто не бачив, ховаємо усі наші таємниці й залежності. Ми ненавидимо самі себе і думаємо, що Бог ненавидить нас. Усі ми так чи інакше намагалися завоювати прихильність Божу, виконуючи якісь правила, якісь постанови. Але «Хижа» — це не релігійна книга, це книга про взаємини, це книга про стосунки. Я переконаний, що Бог шукає взаємин, і немає нічого глибшого за любов Божу до нас  ».  © Вільям Пол Янг
Відверта, емоційна, мудра, пронизлива книга, яку обов'язково треба прочитати. Її можна знайти у відділі абонемента Публічної бібліотеки  імені Лесі Українки (вул. Тургенєвська, 83/85, тел: 044 4860074). 

вівторок, 15 вересня 2015 р.

Володимир Лис. Країна гіркої ніжності

Лис В. Країна гіркої ніжності : роман / Володимир Лис. - Харків : Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2015. - 364 с.

Три жінки, три нелегкі долі, три шляхи до кохання...

Історія країни у жорстокому ХХ столітті — через історію однієї родини. Три покоління, три жінки, які обирають свій шлях, кохають, ненавидять, страждають і радіють...

У неї було дивне ім`я і дивовижна доля. Даза, дочка радянського чиновника, у 30-х роках пройде пекло дитбудинку, а після війни опиниться на Волині, у вирі повстанської боротьби. Її донька Віталія, витончена естетка, покохає кримінального авторитета. А онука Олеся, у життя якої увірвався Євромайдан, зазнає смаку гіркої ніжності, який дарує справжнє кохання...

Ці жінки не можуть переломити хід історії своєї країни, але разом із нею вони проживатимуть життя таким, яким воно є, — з усім його болем, щастям, бідою і радістю, коли почуття терпкі й щемливі, а ніжність справді гірка...

Цю чудову книгу можна знайти у відділі абонемента Публічної бібліотеки імені Лесі Українки (вул. Тургенєвська, 83/85).

вівторок, 14 липня 2015 р.

Серія "Автографи часу"

Доволі таки цікава серія книг "Автографи часу". Вона про видатних письменників.
В цих книгах "наші класики оживають" (© С. Процюк), і це допомагає нам їх пізнати, зрозуміти.

Редінґ Б. Безумці : з історії кохання Михайла Коцюбинського та Олександри Аплаксіної : роман / Барбара Редінг. - Київ : Академія, 2012. - 183 с. : портр.

Роман про таємниче кохання і драму двох людей — Михайла Коцюбинського та Олександри Аплаксіної.






Єшкілєв, В. Усі кути Трикутника : апокриф мандрів Григорія Сковороди / Володимир Єшкілєв. - Київ : Академія, 2012. - 246 с. : портр.

«Сковорода – це містик та езотерик. Це людина, яка обрала шлях гностика, тобто шлях пізнання Бога через його присутність. Це людина, яка відкинула те бачення Бога, яке пропонувала тодішня церква. Хто йшов проти цього канону, ризикував опинитися в церковній в’язниці. Сковорода все своє життя проходив під цією загрозою, однак Бог його милував» (© В. Єшкілєв)