середа, 15 лютого 2012 р.

Гук О.М. 20 лучших экскурсий по Киеву

Гук, О.М. 20 лучших экскурсий по Киеву. Взгляни на Киев по-новому / худож.-оформитель И.В. Осипов. - Харьков : Фолио, 2008. - 316 с.
Ольга Михайлівна Гук – журналістка, заступник головного редактора газети «Сегодня Мультимедиа». Її чудова книга потрапила мені до рук випадково. Просто шукала деяку інформацію по краєзнавству, аж раптом натрапила на справжню енциклопедію київських легенд, історій, народних прикмет. Легкий літературний стиль письменниці, неначе насолода прогулянкою рідним містом, з перших же рядків навіяв відчуття присутності її Величності Історії Великого міста над Дніпром, готового відкрити свої таємне і сокровенне. «…3 мая 1891 года в доме священника, отца Михаила Бутовского, на Воздвиженской улице, 28 у преподавателя Киевской духовной академии Афанасия Ивановича Булгакова и его жены Варвары Михайловны родился первенец Миша. От этого дома, достоявшего до 2005 года остались только кирпичи, хранящиеся в частных коллекциях ценителей творчества гения. 18 мая 1891 года малыша Мишу крестили в Крестовоздвиженской церкви (она находилась на Подоле, на месте нынешней Андреевской). Сделал это тот же священник, у которого в доме и появился на свет Михаил Афанасьевич. Имя мальчику дали в честь деда по матери ….любопытный факт, на который обращают внимание мистики: оба деда Булгакова были священниками одной местности, родились и умерли в один год, имели почти равное количество детей. Биографы говорят, что это провидение и что эти семьи не могли не породниться» .

субота, 4 лютого 2012 р.

Бойн Джой. Мальчик в полосатой пижаме

Кто решает, кому надевать полосатые пижамы, а кому красивую форму?

Бойн, Дж. Мальчик в полосатой пижаме : [роман] / Джон Бойн ; пер. с англ. Е. Полецкой. - Москва : Фантом Пресс, 2009. - 287 с.

Писать об этой книге мне тяжело. Я знаю, что такое нацистские концлагеря из самого надежного и авторитетного источника – от моей прабабушки, которая провела в плену год своей жизни. Но, несмотря ни на что, мне хочется, чтоб об этой книге узнали все, чтоб ее прочли и осознали, о чем она. Книга стала для меня открытием, потрясающим неординарностью сюжета и мысли.

Начинается она с того, что девятилетний Бруно, вернувшись домой, застает в своей комнате горничную, пакующую его вещи в четыре черных сундука. Он не понимал, что происходит и принялся расспрашивать мать. Всё оказалось очень просто – они переезжают, так как отец получил ответственное задание от самого Фурора.

Вначале я не понял, кто такой этот Фурор, но когда описания открывали больше подробностей, меня осенило. Пятиэтажный дом в Берлине, военные, восхищение своей принадлежностью к немецкому народу, тонкие намёки. О том, что «Фурор» нужно читать, как «фюрер» нигде не говориться прямо, лишь на 70-х страницах я понял, что не ошибся в суждениях. И вот почему:

пʼятниця, 3 лютого 2012 р.

Вдовиченко Галина. Бора

 Вдовиченко, Г. К. Бора : [роман] / Галина Вдовиченко. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2011. - 238 с.   
     Що можна сказати про ще зовсім новий роман львівської письменниці Галини Вдовиченко. Привернув увагу своєю незвичною назвою і цікавістю, хто ж такий отой Бора. Виявилось, що то прізвище героїні роману - жінки, яка працює у видавництві редактором, та й сама пише романи. 
     Цінність художньої книги в тому, що вона змушує замислитись. Цей роман не лише спонукає до роздумів, але й до мрій і гострого бажання повернутися у минуле, у ті часи, коли наш старенький чорно-білий телевізор із 3-ма телеканалами не годився в конкуренти вечірнім посиденькам усією родиною за чашкою запашного чаю із звіробою чи малинових гілочок, коли так приємно і безтурботно дрімалося біля грубки під тиху мамину пісню, а життя попереду здавалося таким довгим, безхмарним і таким багатообіцяючим. 
     Та повернімося до сюжету книги. Маючи дорослого сина, що поволі віддалявся від Бори, пишучи свої романи і редагуючи чужі тексти так і жила би Христина (ім’я героїні) далі, якби життя не подарувало їй несподіваний спадок – великий будинок у Львові. Так само несподівано він стає чи то рукавичкою із казки чи просто гостинним притулком для абсолютно різних і незнайомих раніше людей. Саме тут обділені долею люди пізнають справжню розкіш спілкування.  Вони міркують над тим, чи виживе людство,  якщо раптом перестане існувати Інтернет, а може той час покладе початок іншому світові.