Василь Шкляр. Маруся

Шкляр В. Маруся : роман / Василь Шкляр. - Харків : Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2015. - 320 с.

«Маруся» — історичний роман, написаний українським письменником Василем Шкляром, був опублікований у видавництві "Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля» у 2014 році. У романі розповідається про повстанського отамана Марусю Соколовську.

Коли Червона армія почала палити села, коли три її брати загинули у боях з радянськими військами, тендітна Маруся взяла в руки зброю і стала отаманом козацького загону.
Вона була надзвичайно вродлива і надзвичайно небезпечна, вона не жаліла ворогів і рятувала своїх людей, ризикуючи власним життям. Вона вміла любити і ненавидіти. Та чи зуміє коханий Мирон врятувати її від помсти більшовиків? Чи буде їхнє кохання сильнішим за смерть?

«	Одні писали зі слів батька, діда, інші ще десь чули. Було дивно, але всі ці розповіді практично ідентичні з тим, що я знаходив в документах про Соколовську. Марусю багато людей знало. Переповідали про неї, як про легендарну жінку	»
Василь Шкляр Книгу можна знайти у відділі абонемента Публічної бібліотеки  імені Лесі Українки (вул. Тургенєвська, 83/85).

Юрій Щербак. Час смертохристів: Міражі 2077 року

Щербак Ю. Час смертохристів: Міражі 2077 року : роман / Юрій Щербак. - Київ: Ярославів Вал, 2011.— 480 с. 

Перший роман трилогії «Час смертохристів. Міражі 2077 року» є гостросюжетним політичним трилером, дія якого розгортається напередодні Четвертої глобальної війни.
Це антиутопія, сигнал тривоги, в якому за гротескною формою і фантастичністю ситуацій стоїть реальна масштабність можливих геополітичних подій майбутнього. Автор широко використовує прийом цитування таємних документів, які розкривають цинізм і подвійні стандарти акторів світової політичної сцени.
Роман Юрія Щербака з'явився через двадцять років після написання автором останнього прозового твору (документальна повість «Чорнобиль»). Збагачений досвідом політичної, державної і дипломатичної діяльності, автор  дає своє парадоксальне і пророче бачення того, що може статися з Україною в майбутньому.

Ця книга є у відділі абонемента Публічної бібліотеки  імені Лесі Українки (вул. Тургенєвська, 83/85, тел: 044 4860074).

Халед Хоссейни. И эхо летит по горам

Хоссейни Х. И эхо летит по гор : роман / Халед Хоссейни. - Москва : Фантом Пресс, 2014.— 448 с. 

1952 рік, зоряна ніч у пустелі, батько розповідає афганську притчу сину та дочці. Вони зупинилися на нічліг у горах, на шляху до Кабула. Затамувавши подих, Абдулла і ще зовсім маленька Парі слухають історію про те, як одного хлопчика викрав жахливий дев, і бідолаху чекає найстрашніша доля на світі. Зранку батько і діти продовжують шлях у Кабул, і цей день стане роздоріжжям їх доль. Вони розлучаться і, можливо, назавжди. Розлука брата і сестри дасть початок відразу декільком історіям. І в центрі цієї павутини життя - Парі, названа так зовсім не в честь французькой столиці, а тому що так називають на фарсі фей. 

Новий роман Халеда Хосейні, прозорий, пронизливий, багатоголосий, про те, що будь-яке рішення, прийняте за іншу людину, - заради добра чи зла - має ціну, і доля неодмінно виставить за нього рахунок. Цей роман про силу дешевих слів і дорогих вчинків, про підступність життєвого призначення, про неминучіть відплати, про галасливу малодушність і безмовну відданість.

"Новый мощный и эмоциональный роман Халеда Хоссейни похож и не похож на два предыдущих. Он поднимает те же темы, что и прежде - связь между родителями и детьми, семья, прошлое, предательство и верность, искупление. Но делает это уже на другом литературном уровне. Его книга уверено балансирует между яркой красочностью притчи и черно-белыми тонами реализма". (New York Times)

"Третий роман автора "Бегущего за ветром" - удивительная по драматической силе сага о предательстве, жертвенности и жертвах, о власти семейных уз. Эта книга шире во всех отношениях, чем "Бегущий за ветром" и "Тысяча сияющих солнц". Роман охватывает три поколения, немало стран и множество персонажей. Это настоящее полотно, главная тема которого: готовы ли мы отвергнуть самое дорогое ради его блага". (People)

"Мастерски написанный роман, охватывающий более полувека афганской истории, начинается как притча о жертве во благо, но затем оборачивается реалистичной историей о времени и судьбах. Эта печальная книга так и сияет любовью, которой пронизаны все отношения героев: разлученные брат и сестра; связанные братством кузены; господин и слуга, ближе которых нет людей. Центральный герой романа - любовь, подчас скрытая, почти невидимая, словно подернутая дымкой - как пейзаж на старом, ставшем хрупким от времени, фото". (Los Angeles Times)

"Читая роман Хоссейни, я думала, как бы не расплакаться. И расплакалась уже на двадцатой странице. А на последних рыдала в голос, не стесняясь никого и ничего. Как и первые два романа, новая книга купается в печали и отчаянии, но эту пелену буквально взрезает тонкий, но яростный луч надежды. Это не та книга, которую удастся быстро забыть. Ну а перед тем читателем, кто сумеет остаться бесстрастным, я сниму шляпу". (Associated Press)

"Как скульптор, работающий с податливым материалом, Хоссейни мягко формует отдельные части своего большой литературной композиции, а затем соединяет их в одно целое. Это роман о семье - в глобальном смысле, здесь есть большие семьи, есть маленькие, но они одинаково сплетены из тонких, с виду хрупких, но очень крепких нитей. Смысл истории Хоссейни проста и сложна одновременно: то, как мы заботимся о дорогих нам людях, в конечном счете и является нашей сутью". (New York Daily News)

"Созерцательный, неторопливый и в то же время стремительный роман, щедро и откровенно выплескивающий эмоции на читателя. Каждый характер здесь целая вселенная, полная обаяния. Книга Хоссейни как афганский ковер, сотканный вручную - тончайшие нити сплетаются в сложный и прекрасный рисунок: человеческие ошибки и победы, вина и прощение, сексуальность и невинность, братство и дружба, радость и грусть, красота людей и уродство нищеты. И при том в книге нет и намека на сладкую сентиментальность, здесь истинная поэзия укрывает столь же истинную жестокость реальной жизни. Хоссейни словно пропускает жизнь через призму своего мастерства и мы любуемся потрясающим спектром, которым разворачивается его роман". (Austin Chronicle)

"Как предыдущие книги, новый роман - сложная мозаика, групповой портрет на фоне афганских гор, парижских кафе, американских кварталов, греческих островов. Книга открывается притчей, но она и сама в немалой степени притча, мудрая и изощренная".(Esquire)

Книгу можна знайти у відділі абонемента Публічної бібліотеки  імені Лесі Українки (вул. Тургенєвська, 83/85, тел: 044 4860074). 

Володимир Даниленко. Тіні в маєтку Тарновських

Даниленко В. Тіні в маєтку Тарновських : повісті / Володимир Даниленко. - Львів : Піраміда, 2012.— 180 с.

           До книжки "Тіні в маєтку Тарновських" відомого українського прозаїка Володимира Даниленка увійшли твори, де досліджуються стосунки між чоловіком і жінкою в сучасному світі з його загостреним почуттям егоїзму, самотності й дефіциту любові.

          На руїнах почуттів Алла Рачківська і Тадей Швагуляк із повісті "Тіні в маєтку Тарновських" відвідують сеанси психотерапевта, що допомагають їм знайти в своєму минулому та минулому батьків причини, що сформували основи їхньої поведінки. Через любовний досвід різних поколінь розкриваються потаємні пружини, які рухають людиною і змушують її страждати, шукаючи відповіді на питання, що хвилюють кожного.

          "Сонечко моє, чорне й волохате" - історія про молоду київську сім'ю, талановитого й непристосованого до життя піаніста, його дружину, яка працює на різних роботах, щоб утримати сім'ю, та їхні стосунки під час сімейної кризи.

           Художній світ Володимира Даниленка - це світ натяків і недомовленостей, за якими прихована прірва людських пристрастей із їхніми романтичними прелюдіями, що переходять у насолоду, розчарування, біль, самотність і відчай, оголюючи одну з центральних екзистенційних проблем сучасної людини.

"Володимир Даниленко сьогодні - це надпотужний флагман української літератури"

Григорій Гусейнов. Літературна Україна. 

Цю книгу ви можете отримати у відділі абонемента Публічної бібліотеки  імені Лесі Українки (вул. Тургенєвська, 83/85).

Георгий Данелия. Кот ушел, а улыбка осталась

Данелия Г. Н. Кот ушел, а улыбка осталась: маленькие истории, байки кинорежиссера / Георгий Данелия. - Москва : Эксмо, 2014.— 416 с. : ил., портр.

Георгій Данелія - режисер "культових фільмів": "Я шагаю по Москве", "Тридцать три", "Не горюй", "Мимино", "Афоня", "Осенний марафон", "Кин-дза-дза!", анімаційного фільму "Ку! Кин-дза-дза" - всіх не перелічити, - написав третю книгу. Продовження стали бестселерами книг "Безбилетный пасажир" і "Тостуемый пьет до дна".
В ній він розповідає про час, коли були створені фільми "Паспорт", "Настя", "Орел и решка", "Фортуна", про присудження Федеріко Фелліні та вручення Тоніно Гуерра медалі "Амаркорд", яка високо цінується самим нагородженим, - режисерові Георгію Данелія саме за фільм "Настя". Володар багатьох премій і нагород розповідає нам історію про те, як знімав кіно, а в цілому - про наше життя, мудро і лаконічно, то дуже смішно, то з тінню смутку - зовсім як у фільмах видатного майстра .

"Хотелось бы, когда я окажусь Там, чтобы кто-нибудь, прочитав эти книги, сказал:
- Кот ушел, а улыбка осталась".

"Не люблю автобиографии и прочие мемуары, но «творческие биографии» — совсем другое дело, особенно когда их пишет без преувеличения гениальный режиссер. Вся книга от начала до конца — это такой хороший сезон продкома, прекрасно передающего дух описываемой эпохи, с конца 80-х до начала нулевых. Обязательно хочу посмотреть фильмы, о которых говорится в этой книге, но которые я не смотрела — страшно интересно, что в такое интересное время получалось внимать о режиссёра «Афони», «Мимино» и «Кин-дза-дзы»" (відгук читачки на сайті видавництва "Эксмо").
Книгу можна знайти у відділі абонемента Публічної бібліотеки  імені Лесі Українки (вул. Тургенєвська, 83/85).