Пашковський, Є. В. Безодня : романи / Євген Пашковський. - Л. : Піраміда, 2005. — 263 с.
«Так, як пише Пашковський, ніхто ніколи не писав і не писатиме в
найближчих сто років. Це неможливо. Це буквально вулкан», — вважав Павло
Загребельний і означував прозу Євгена Пашковського «потоком мислення». А
літературні критики називають її стилістичним потоком чи потоком
свідомості, про що яскраво свідчить один з найкращих романів письменника
— «Безодня».
Уже перші його твори дали підставу говорити про феномен Пашковського в
українській літературі. Це письменник, пам’ять якого, як пам’ять давніх
людей, зберігає неймовірну кількість образів, звуків і голосів, кольорів
і смаків… І хоча в його прозу нелегко вчитатися, але так само важко
вийти із світу його образів.
Романи «Свято» і «Безодня», які ввійшли до книги, тематично поєднані, у
них Євген Пашковський змальовує безпритульність людських душ у нашому
світі.
"...Невимовна розкіш буває читати повільно-степову прозу Євгена
Пашковського, яку час від часу перебивають гіркі роздуми про теперішню
літературу, чий списаний аркуш коли і важить чогось, то тільки як “нагад
про відчайдушну прю з несвітом”"
"Загалом пересічному читачеві надзвичайно приємно читати таку солону
прозу у затишному помешканні, вмикаючи-вимикаючи при тому
музику-телевізор, задумано покурюючи, відволікаючись на віконні видива,
де горобці крадуть в горобців, а циганська дитина у дворі перетравлює
ідею кулеподібності світу на прикладі чужого м’яча. Адже не кожен з
правдивих читальників може дозволити собі моторну практику
подорожей-мандрів, і то не лише з практичних міркувань. Ні, справа не в
тому, а радше у наявності адекватного дихання, в естетиці такого
екстазу: як надається він до милого твоєму серцю візерунку хатніх
шпалер."
Прочитати варто. Книга справді чудова. Її можна знайти у відділі абонемента Публічної
бібліотеки імені Лесі Українки (вул.
Тургенєвська, 83/85).
Немає коментарів:
Дописати коментар