Сімейний турпохід закінчується трагедією: у головного героя зникає дочка. Невдовзі в орегонських нетрях, у покинутій хижі знаходиться підтвердження її загибелі від рук маніяка. Чотири роки по тому, так і не змирившись із втратою, батько отримує підозрілий лист нібито від Бога із пропозицією відвідати ту саму хижу. Після довгих вагань він вирушає у подорож, яка вщент розіб’є його уявлення про природу речей…
Декого книжка обурює «надмірною» сміливістю думки, радикалізмом поставлених запитань, непідробністю виражених переживань. Упродовж лічених місяців блукання світом вона викликала різку критику теологів, але водночас знайшла визнання величезної аудиторії простих, «нерелігійних» людей.
Успіх «Хижі» можна пояснити тільки так ― люди втомилися від традиційних розмов про Бога, від релігійних систем і церковних бюрократій, але не припинили думати про Нього, звертатися до Нього, сперечатися з Ним, перейматися вічними питаннями...
« Хижа є всередині кожної людини. Це місце займає біль і сором. Там ми намагаємося знайти притулок, щоб нас ніхто не бачив, ховаємо усі наші таємниці й залежності. Ми ненавидимо самі себе і думаємо, що Бог ненавидить нас. Усі ми так чи інакше намагалися завоювати прихильність Божу, виконуючи якісь правила, якісь постанови. Але «Хижа» — це не релігійна книга, це книга про взаємини, це книга про стосунки. Я переконаний, що Бог шукає взаємин, і немає нічого глибшого за любов Божу до нас ». © Вільям Пол ЯнгВідверта, емоційна, мудра, пронизлива книга, яку обов'язково треба прочитати. Її можна знайти у відділі абонемента Публічної бібліотеки імені Лесі Українки (вул. Тургенєвська, 83/85, тел: 044 4860074).
